Наум Осташинський – «Спочатку – Людина, потім – Художник»

Нарис про українського педагога, культурного діяча, письменника та Заслуженого художника України, який у післявоєнні роки створив відому в Києві дитячу художню студію, знану як «студія Осташинського».

Рівно 14 років тому 23 листопада 2004 року перестало битися серце Наума Йосиповича Осташинського, який народився у 1927 року у Василькові. До початку Другої Світової війни хлопець встиг закінчити 6 класів у Васильківській школі №1, на будівлі якої 5 жовтня цього року з’явилася пам’ятна дошка на честь цієї видатної людини.

Наум Осташинський – учитель не за фахом, а за станом душі. Він серцем відчував дитину, не міг пройти повз її біль, переживання. Дітей він вчив  бачити прекрасне в людях і в навколишньому  оточенні.

У дитячій художній студії, яку Наум Йосипович відкрив у 1949 році в Києві в підвальному приміщенні, панувала атмосфера рідного дому, про яку свідчать усі без винятку його вихованці. Діти там вчилися не лише малювати. Залучаючи їх до заняття художньою творчістю, він поступово відкривав дверцята юної душі, робив її чутливою до дивовижного навколишнього світу, допомагав дитині виявити індивідуальні здібності та риси характеру. Тож недаремно девізом студії було гасло «Спочатку – Людина, потім – Художник».

За багаторічну діяльність студії в її стінах торкнулися секретів мистецтва і доброти понад 5 тисяч дітей Києва та інших міст України. Роботи вихованців експонувалися в більш ніж 140 країнах світу, їх було відзначено тисячома дипломами та іншими нагородами.

«Я маю 5 тисяч дітей!», – з гордістю казав викладач живопису і графіки неперевершений Наум Осташинський. Це було правдою, бо він любив своїх учнів воістину батьківською любов’ю. Він трепетно плекав і навчав кожного свого вихованця. Це була видатна особистість. Людина – легенда, відома в Україні і далеко за її межами.

У 1959 році студія отримала срібну медаль ЮНЕСКО, а у 1978 – премію ім. М.О. Островського. Неодноразово студію нагороджували медалями ВДНГ СРСР та ВДНГ УРСР.

Понад 1500 дітей та підлітків стали майстрами різних видів і жанрів мистецтва. Серед випускників дитячої студії такі видатні діячі мистецтва – Алла Грачова, Анатолій Кущ, Володимир Прядко, Леонід Філенко, Борис Тулін, Інна Лисенко, Михайло Шевченко, Сергій Маслобойщиков, Андрій Харитонов, Наталія Чернишова, Інна Лісова, Костянтин Єршов. Єву Гольдфарб за творчі успіхи було нагороджено Орденом Почесного Легіону. Ще одна з випускниць – Аліна Ваксман, яка працює в Голівуді, – лауреат премії «Оскар».

Проблемам естетичного виховання дітей та юнацтва присвячені чотири книги Наума Осташинського: «Поради юному скульптору», «Посмотри вокруг», «Київ – очима дітей» та «Вогняні барви». Наум Йосипович брав участь у створенні багатьох книг та збірок. Наприклад, збірка «Мы продолжаем себя в детях» написана у співавторстві з Василем Сухомлинським. Він також є автором трьох поетичних збірок, де вміщено  малюнки його учнів, трьох книг казок.

Усе своє життя Наум Осташинський брав активну участь у громадському житті країни. Його було обрано членом Київського Комітету Захисту Миру, членом бюро по роботі з молоддю Українського товариства охорони пам’яток історії та культури, в бюро по роботі з учнівською молоддю Українського товариства  Червоного Хреста, членом Президії Дитячого фонду України, науковим кореспондентом Українського інституту педагогіки, членом наукової ради естетичного виховання Академії педагогічних наук СРСР тощо. Педагогічну діяльність Наума Осташинського відзначено багатьма урядовими нагородами, а також медалями: А.С. Макаренка, М.О. Островського, ВДНГ СРСР та Комітету Захисту Миру. У 1964 році його було удостоєно звання «Відмінник народної освіти», а в 1981-му – «Заслужений вчитель України».

Про життя і педагогічну діяльність Н. Осташинського представлені матеріали у Васильківському історико-краєзнавчому музеї та в музеї школи №79 м. Київ. Його ім’я занесено у книги: «Кияни», «Імена України» та «Життя видатних людей».

На стінах будинку №12 по вулиці Басейній у Києві, де Наум Осташинський проживав свої останні 22 роки, було встановлено меморіальну дошку ще в 2011 році.

Статтю підготовлено за матеріалами, наданими журналісту ІА «Погляд» племінником Йосипом Борисовичем  Осташинським, Заслуженим художником України, який 3 роки поспіль збирав по всьому світу згадки учнів про свого дядька та опублікував їх у книзі «Слово про вчителя».