Ігор Кононенко: дорожня інфраструктура та фахівці, які її розбудовують

Розбудовуючи дорожню інфраструктуру Васильківщини, народний депутат добре знається на тому, як слід створювати автотранспортні шляхи регіону. За своє життя він встиг попрацювати і водієм, і керівником кількох транспортних підприємств, до речі, так само, як його батько та діди

Мешканці Васильківщини вже помітили, що цього року роботи з ремонту автодорожньої інфраструктури значно активізувалися, особливо порівнюючи з попередніми періодами. Встановлюють новітнє освітлення, відновлюють цілі відрізки міжміських трас, роблять «лежачих поліцейських», замінюють покриття цілих вулиць. Люди, які роками вимагали від відповідних служб ремонтних робіт (та навіть були вимушені латати діри власними силами – як у Путрівці минулого року), бачать, що влада розпочала вирішувати ці проблеми.

Деякі експерти пов’язують таку активну діяльність з тим, що опікуватися місцевою інфраструктурою взявся не просто політик, а справжній фахівець у автодорожній галузі. Йдеться про народного депутата з фракції БПП Ігоря Кононенка. Як нещодавно повідомлялося, саме за його сприяння було розпочато реконструкцію автошляху Данилівка – Путрівка, виділено кошти на капітальний ремонт вулиці Першого Травня в смт Гребінки, на освітлення кількох доріг села Яцьки тощо. До того ж незабаром по всій Васильківщині встановлять «острівці безпеки» для зменшення кількості ДТП з участю пішоходів. Кожен такий острівець захищатиме життя і здоров’я громадян, оскільки зменшує час їхнього перебування в зоні можливого наїзду, а також унеможливлює обгін на пішохідному переході та змушує водіїв завчасно гальмувати.

Не лишився без уваги і районний центр. Стан покриття вулиці Княжої впродовж багатьох років викликав занепокоєння мешканців міста. Під час перекриття основної магістралі нею не може рухатися транспорт. Жодного капітального ремонту тут не проводилося впродовж 20 років, про що жителі Василькова повідомили у своїй петиції, яку були змушені написати владі навесні цього року. Лише завдяки втручанню Ігоря Кононенка питання було вирішено. Сьогодні на відповідне будівництво виділено мільйони гривень. Нарешті подолано двадцятирічне ігнорування проблеми!

Ігор Кононенко не лише шукає фінансування для того чи іншого проекту, а й особисто виїжджає на об’єкти задля контролю проведення робіт. Працівники та будівельники дивуються його обізнаності щодо особливостей облаштування вулиць і шляхів. Наші люди часто-густо сприймають політиків виключно як «кабінетних працівників». А от пан Кононенко є не тільки дипломованим фахівцем у дорожній галузі, але й представником славетної трудової династії автотранспортників.

Вона почалася ще з дідуся депутата. Григорій Карпович Кононенко став автомобілістом у 30-ті роки минулого сторіччя (тобто фактично на початку розвитку автомобілізму на теренах нашої країни). Закінчив Черкаський технікум механізації сільського господарства. Пройшов Другу світову війну військовим техніком другого рангу. Отримав важке поранення та був демобілізований по інвалідності. Незважаючи на травму, Григорій Карпович усе життя працював у галузі автомобільного транспорту, спочатку був  водієм, потім головним інженером, заступником керівника облавтотресту. І навіть дружину обрав собі із незвичною спеціальністю. Уявіть собі, бабуся політика – Тіна Юхимівна – теж була шофером! Навіть сьогодні жінки рідко обирають таку професію, що вже казати про післявоєнні часи, коли це взагалі було дивиною.

Їхній син Віталій (батько Ігоря Кононенка) виріс в атмосфері любові та поваги до техніки, автівок, шляхобудівництва тощо. Він почав працювати в автотранспортній конторі під час літніх канікул ще тринадцятирічним підлітком  і тоді чітко визначився із майбутньою професією. Віталій Григорович вступив до Київського автомобільно-дорожнього інституту, який потім закінчить і його син Ігор. Після інституту Віталій Кононенко працював майстром, інженером, начальником автоколони, начальником відділу, головним інженером автотранспортного підприємства у Києві. Служив у Збройних силах. Був  відряджений на спорудження автомобільних доріг в Афганістані. Згодом його як знаного фахівця делегували на посаду головного інженера підприємства, що виготовляло автобуси і підпорядковувалося Міністерству транспорту Республіки Куба. Там він керував радянськими спеціалістами, які розбудовували інфраструктуру Острова Свободи.

Повернувшись в Україну, Віталій Григорович працював інженером у різних автотранспортних підприємствах столиці. Саме там його застала страшна для всього українського народу звістка про вибух на Чорнобильській АЕС. Старший Кононенко, не вагаючись, взявся виконувати завдання уряду України щодо евакуації мешканців зони. Він очолив найбільшу автобусну колону, створену на базі АП 09126, яка вивозила людей з місця трагедії. Більше того, неодноразово виїжджав до Чорнобильської зони для створення тимчасового автобусного підприємства, брав участь в дезактивації забруднених автобусів – створював спеціальні пости, де використовували особливу технологію.

Після цього Віталій Григорович продовжив працювати в автотранспортній галузі. Налагодив роботу декількох підприємств, які успішно працюють і зараз. За трудову кар’єру вніс 112 раціоналізаторських пропозицій і став співавтором трьох винаходів. За сумлінну працю Віталій Кононенко нагороджений орденами «За заслуги» (третього та другого ступеня), орденом «Знак Пошани», медаллю «Ветеран праці», нагрудним знаком «Почесний автотранспортник», має почесне звання «Заслужений раціоналізатор України» і почесну грамоту посольства СРСР в Афганістані. Є академіком Транспортної академії України.

Віталій Григорович – генерал-полковник Міжнародного союзу козацтва. Як патріот, вірний своїм кореням і рідній країні, він проводить активну роботу з відродження славних традицій українського козацтва, надає благодійну допомогу на підтримку православної церкви (нагороджений орденом Святого Рівноапостольного князя Володимира).

Весь свій досвід і відповідальне ставлення до роботи він передав власному синові – Ігореві Кононенку. Той, спостерігаючи за батьком, з малих років зрозумів, що будь-чого людина досягає тільки важкою працею та завдяки любові до справи, якою займається. «Все життя, більше п’ятдесяти років, тато працював у автотранспортній галузі. Він заслужений працівник, кваліфікований спеціаліст, орденоносець. Був дуже зайнятою людиною. Як мені виповнилося 14 років, тато почав виховувати у мені самостійність. Він наполягав: думай сам, роби сам, проявляй ініціативу», – пригадує Ігор Кононенко. Ще у студентстві (ми вже розповідали, що майбутній політик обрав той самий виш, що й батько – Київський автомобільно-дорожній інститут) він не цурався розвантаження товарних вагонів задля утримання молодої родини. Навіть отримавши диплом з відзнакою, він розпочав трудовий шлях водієм, а потім доріс до керівника підприємства, чим фактично повторив долю свого діда. Після десятиліть в автотранспортній сфері Ігор Кононенко змінив улюблену роботу на політичну діяльність. Спочатку була Київська міська рада. Він і тут не відступив від родинного покликання, адже займався розвитком транспорту та транспортної інфраструктури Києва. Зробив багато конкретних справ: у ті часи столиця мала гарні дороги, оновлений парк автобусів і тролейбусів, нові розв’язки тощо. Проїзд у громадському транспорті тоді був доступний кожному киянинові. Потім був парламент. Як пояснює сам політик, він зрозумів, що під куполом Верховної Ради зможе зробити для розбудови рідної галузі більше. Зараз це бачать мешканці Васильківщини, спостерігаючи за тими дорожніми роботами, що відбуваються останнім часом на наших вулицях: у районному центрі та віддаленому селі, на трасі обласного значення та у маленькому провулку, біля звичайної школи та на центральній площі. Дорожню інфраструктуру оновлюють. Роботи виконують на високому фаховому рівні. Це вселяє оптимізм.

Дороги та шляхи єднають Україну. Це ніби артерії кровоносної системи вітчизняної економіки. Їдуть люди, рухаються вантажі, вирує життя – від стану дорожньої інфраструктури залежить так багато! Хочеться віддати шану фахівцям, які поколіннями розвивають її. Країна має пишатися своїми трудовими династіями. Тільки спадкоємність знань і вмінь, професіоналізм і патріотизм є запорукою розвитку держави.

 

Тетяна Гілочка

Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.

Авторизация