Гіперконтроль, як важкі кайдани, тягне нас до дна, позбавляючи можливості насолоджуватися життям. Це стан постійного напруження, який вимагає від людини контролю над собою та оточуючим світом.
Часто він формується в дитинстві через негативний вплив батьків, які передають свої страхи та нездатність до відкритого сприйняття світу, а також через травматичні події, що спричиняють підвищену тривожність і потребу контролювати все навколо. Близьке оточення, яке може бути джерелом стресу та тривоги, також відіграє важливу роль у формуванні цього стану. Але це не патологія, і в дорослому віці цілком можливо виправити ситуацію, якщо з нею працювати.
Психологиня Єлизавета Птиця наголошує на важливості звільнення від гіперконтролю, щоб повернутися до гармонійного та щасливого життя.
1. Постійний стрес та тривога. Гіперконтроль стає джерелом постійного стресу. Людина, яка намагається контролювати все навколо себе, перебуває у стані безперервної тривоги, намагаючись передбачити усі можливі розвитки подій. Це як жити у стані бойової готовності, коли кожен день стає випробуванням для нервової системи.
2. Виснаження енергії. Постійне напруження, спричинене гіперконтролем, призводить до швидкого виснаження фізичних та емоційних ресурсів. Людина відчуває себе виснаженою, без енергії та бажання діяти, намагаючись втримати воду у руках.
3. Порушення сну. Люди, схильні до гіперконтролю, часто страждають від безсоння, нічних пробуджень або надмірної сонливості вдень.
4. Проблеми у стосунках. Особливістю гіперконтролю є не лише бажання керувати власним життям на 100%, а й життям оточуючих, що викликає конфлікти та непорозуміння.
5. Відсутність задоволення від життя. Гіперконтроль позбавляє можливості насолоджуватися простими радощами життя. Людина постійно аналізує минуле та планує майбутнє, не дозволяючи собі жити тут і зараз.
Звільнення від гіперконтролю – це шлях до гармонійного та щасливого життя. За словами психологині Єлизавети Птиці, важливо вчасно розпізнати ознаки гіперконтролю та вживати заходів для його подолання.