Історія назви міста Васильків

Заснування міста Васильків  відносять до 988 року, коли, згідно з літописами, князь Володимир почав засновувати міста навколо Києва «По Острі, і по Трубежі, і по Сулі, і по Стугні». Додатковим підтвердженням цієї теорії може бути те, що, як обґрунтував український історик В.Б. Антонович Стугнянська лінія укріплень (Змієві вали) біля Василькова виникла за часів князя Володимира. Отже, можна стверджувати, що й саме місто, яке в ті часи мало мати оборонне значення, з'явилося теж у ті часи.

Місто спочатку називалося Васильєв від християнського імені, отриманого князем Володимиром при хрещенні. Перша згадка у літописах про Васильків відноситься до 996 року, коли печеніги прийшли до Василькова. Літопис розповідає, що, не встоявши перед навалою печенігів, Володимир був змушений сховатись під мостом, і таким чином йому вдалося врятуватися.

Головним призначенням Василькова була охорона степу. Васильків також служив збірним пунктом під час походів князів у степ та місцем зборів або укриттям під час міжусобиць.

З середини XII століття виводить Києво-Печерська Лавра своє володіння Васильковом та навколишніми селами, коли князь Андрій Боголюбський, син Юрія Долгорукого, надав Києво-Печерському монастирю грамоту на володіння цими землями. Проте, оригінал самої грамоти не зберігся, і існування цієї грамоти спірне. Фактично володіти Васильковим Печерський монастир почав, мабуть, у XIV-XV століттях.

Татаро-монгольська навала 1239-1240 років торкнулася і Василькова, але повністю його не знищила, оскільки він згадується серед інших міст Київщини (Воскресенський літопис).

У середині XIV століття Васильків потрапив, як і все Київське князівство, на території якого він перебував під владу Великого князівства Литовського. Однак у XVI столітті він переходить як незаселене урочище. Ймовірно, причиною цього були татарські набіги на Київщину.

Приблизно з 1570-х років Печерська Лавра починає будувати дома древнього городища Васильєва замок і брати в облогу (заселяти) місто.

1586 року король Стефан Баторій підтвердив Печерській Лаврі право на землі Василькова і надав місту Магдебурзьке право.

1654 року після Переяславської ради територія, де знаходиться сучасний Васильків, перейшла під владу Московського царства.

З 1649 по 1667 (укладання Андрусівського перемир'я) Васильків був центром Васильківської сотні Київського полку.

З 1667 року і до ліквідації полкового устрою 1782 року Васильків належав Київській сотні Київського полку.

У 1686 році згідно з Гримултовським трактатом (мирним договором між Річчю Посполитою і Московським царством) «Васильків повернуто Російській державі і новий кордон Речі Посполитої проходила в 1 версті від нього.»

За даними Румянцевського перепису 1766 різних підданих у Василькові було 2463 людини. Якщо включити сюди духовенство, а також місцеву адміністрацію та службовців із їхніми сім'ями та гарнізон із форпостом, то населення Василькова значно перевищило б 2, 5 тисяч осіб.

В останні дні грудня 1825 року та перші дні січня 1826 року відбулося повстання Чернігівського полку – одна з найяскравіших подій в історії руху декабристів. У 1823 році було створено Васильківську управу Південного товариства декабристів.

Центром діяльності Васильківської управи стало місто Васильків Київської губернії, де знаходився штаб Чернігівського піхотного полку та штаб-квартира 2-го батальйону цього полку. Дуже швидко Васильківська управа стала найчисленнішою і найрадикальнішою у всьому Південному таємному товаристві декабристів. 
30 грудня 1825 року повсталі вдалим маневром із боєм захопили м. Васильків. Повсталі заволоділи штабом полку, звільнили арештантів, захопили полкові прапори та скарбницю.

З 1923 року Васильків у результаті адміністративної реформи став районним центром Київського округу Київської губернії, а з 1932 року Васильків – районний центр новоствореної Київської області.

з 2020 року  згідно реформи місцевого самоврядування місто Васильків перейшов до  Обухівського ройону Київської області.