Стародавнє місто Василев



Поділитися в Facebook Поділитися в Facebook Поділитися в Whatsapp Поділитися в Viber Поділитися в Skype

Серед міст Русі Василев (з 1157 р. має сучасну назву – Васильків), заснований між 978-980 рр. великим київським князем Володимиром Святославичем. Місто відігравало важливе значення в історії Середньої Наддніпрянщини та Русі. Василев-Васильків належав до найбільших міст Русі кінця Х ст.- першої третини ХІІІ ст. Так, площа Києва становила – 360-380 га, Галича та Чернігова – по 250 га, Володимира на Клязьмі – 200 га, Василева-Василькова – 160 га, Новгорода – 150 га. Інші відомі міста, в порівнянні з Василевом-Васильковом, були значно меншими за своєю площею (Білгород – понад 100 га, Переяславль – 100 га, Вишгород – понад 80 га, Полоцьк – 80 га, Суздаль – близько 70 га, Смоленськ – 70 га). Інші міста мали значно меншу площу.


Доводиться з жалем констатувати, що літописці обійшли своєю увагою Василев в часи князювання в Києві його засновника Володимира. За цей час в наших найдавніших літописах він згадується лише декілька разів. Тому надзвичайно цінною є літописна оповідь про храм на честь Преображення Господнього, котре сьогодні святкує православний люд. Про цей храм, про події, що передували його появі у Василеві, розповів у своїй «Повісті врем`яних літ» - вершині давньоруського літописання Несор Літописець, чи його попередник Іван – ігумен Києво-Печерського монастиря в 1088-1103(1108?) рр. у статті під 996 р.



Вона розпочинається повідомленням про завершення зведення (будівництва) церкви в ім,я Пресвятої Богородиці – першого, як прийнято вважати, кам`яного храму Русі, виділення Володимиром на її щорічне утримання десятої частини з державної казни: «Осе даю церкві сій, святій Богородиці, - передає слова князя книжник-літописець, - од маєтності своєї і од моїх городів десяту частину». Тому за церквою закріпилася й друга назва – «Десятинна». Хоча до того, що на один храм дійсно виділялася десята частина з князівської казни, можна поставитись скептично.


З нагоди завершення будівництва храму князь влаштував «празник великий у той день боярам, і старцям городським, і вбогим роздав багато добра». Зразу після цього нижче розповідається про події, безпосередньо пов`язані з поставленням (будівництвом) у Василеві церкви Преображення Господнього.


Для кращого сприйняття тих далеких від нас подій процитуємо уривок з «Повісті врем`яних літ» повністю: «Згодом прийшли печеніги до Василева. І Володимир із малою дружиною вийшов проти них. І зійшовшись з ними, не міг вистояти Володимир, утік і став під мостом і ледве сховався від ворога. І тоді Володимир дав обіцянку поставити у Василеві церкву святого Преображенія, бо в той день, як була січа, був празник Преображенія Господнього.


Уникнувши небезпеки, Володимир поставив церкву і влаштував свято, наваривши триста перевар меду. І покликав своїх бояр, і посадників, і старійшин з усіх городів, і багато людей, і роздав убогим триста гривен. І празникував тут князь Володимир вісім днів, і повернувся до Києва в день Успіння святої Богородиці, і тут знову влаштував світлий празник, скликавши безчисленну кількість народу.»

В літописній статті, вміщеній в «Повісті врем,яних літ» під 996 р. її автор, чи наступні її редактори, доповнювані, вмістив події двох років – 995 та 996. Справа в тому, що хронологія літопису є дуже важливою і дуже складною йрго проблемою. Всі дати в оригіналі наведено від «сотворіння світу»: перший рік нашої  ери вважався 5509 роком від початку цієї біблейної події. Новий рік наші предки розпочинали не першого січня, а навесні.


Рік закінчувався кінцем лютого – початком або серединою березня. Називався він березневим. Щоб перевести березневу дату від «сотворіння світу» на січневу дату нашої ери, треба для січня – лютого від дати, що рахувалась од «сотворіння світу», відняти 5507 років, а для решти місяців – 5508 років. Зустрічаються в літопису також дати за вересневим візантійським літочисленням, якого дотримувалась церква; тут новий рік розпочинається 1 вересня, тобто на чотири місяці раніше від початку січневого року і на півроку раніше від початку року березневого. У кількох випадках виявлено дати за александрійським літочисленням, яке час від «сотворіння світу» до початку нашої еривизначає у 5500 років.


Усі дати літопису наведено за старим, юліанським стилем, бо нинішній, григоріанський календар, який виправив багатовікові, що все збільшувалися, астрономічнівідставанняюліанського календаря, запроваджено лише 1582 року,коли 5 жовтня було оголошено 15-м жовтня (додано десять днів). Тому події по роках, що передували поставленню (будівництву) у Василеві Преображенської церкви, уявляються наступним чином.


По завершенню зведення, як прийнято вважати, першого кам`яного храму Русі, церкви Успіння Пресвятої Богородиці (друга назва – Десятинна), великий київський князь Володимир Святославич особисто її оглянувши, вирішив виділяти на її утримання десяту частину від своїх доходів, зробивши розпорядником коштів першого її настоятеля Анастаса Корсунянина.
Це сталося 12 травня 995 р. Вірогідно, що храм був освячений вже цього ж 995 р. на Успіння Пресвятої Богородиці 14 серпня (28 серпня за новим стилем). Влітку цього ж 995 р. Володимир Святославич з «малою дружиною», перебував у Василеві, де, очевидно, він проводив чимало часу. 6 (19 за стилем) і відбулися події, описані в «Повісті врем`яних літ», тільки під 996 р.


Через понад десять століть, що відділяють нас від тих далеких подій, можна лише здогадуватися, в якому саме місці поблизу Василева відбулася сутичка иіж печенігами – давніми ворогами Русі та «малою дружиною» Володимира та через яку саме річку та де знаходився той місток, під котрим сховався князь Володимир і. вірогідно, дав обіцянку Богу, що коли врятується, то поставить (збудує) у Василеві церкву на честь Преоюраження Господнього.
В ті часи Василев розташовувався між лівими берегами двох річок: Стугни та її лівої притоки, котра в архівних документах ХVIII ст і на планах м Василькова кінця цього століття має назву Васильківка. Київський князь з «малою дружиною» міг зустріти печенігів і на правому березі Стугни, де проходили Змієві вали, котрі надійно захищали Василев, а потім і Київ від степових кочівників – ворогів Русі.


Володимир Святославич виконав свою обіцянку. Наступного 996 р. церква була поставлена (збудована) й освячена 6 серпня в день свята Преображення Господнього. Князь влаштував велике свято, котре розтягнулося на вісім днів…

На Русі місця для поставлення чи зведення храмів обиралися найкращі: в центральній частині міст і сіл, на найвищих місцях, щоб храм було видно з далекої відстані, на берегах річок тощо. Є підстави вважати, що церква на честь Преображення Господнього у Василеві могла бути поставлена (збудована) в північно-східній частині дитинця Василева з тильної сторони його валу та неподалік східної брами, з якої в ті часи йшов шлях до Києва в 50 поприщ (близько 53 км).


Підставою для такого твердження є те, що наприкінці ХV ст., коли Києво-Печерський монастир почав відроджувати містечко Васильків, то саме тут була поставлена (збудована) дерев,яна церква в ім.,я Антонія та Феодосія Печерських, на місці, де перед тим вже був храм.


Традиція відроджувати зруйновані, загинувши в полум,ї пожеж храми існувала в Україні з часів Русі. Траплялися випадки, коли новий храм освячувався на честь іншого свята чи осіб, вшанованих Церквою. Такими були ті далекі від нас події з славної історії Василькова. (З книги Ігоря Давиденка та Олександра Бабича «Рівноапостольний князь Володимир і його Василев»). 


Олександр Бабич