Соціально - економічна і політична ситуація Русі на рубежі Х-ХІ століття

На Васильківщині люди жили понад тисячу років тому.  Перших переселенців приваблював теплий клімат і густі ліси з всіляким добром, повноводна Стугна, багата на рибу. 
Знаряддя праці виготовлені з каменю, знайдені неподалік Гвоздова (8 км. від Василькова), де ще за часів кам'яного віку жили люди. Вони виконували нехитрі роботи кам'яними сокирами, ножами, шкребками. А велика кількість знайдених крем'яних наконечників для стріл говорить про те, що для предків велике значення мало полювання. 

Археологи відшукали залишки житла, зробленого з глини, розташовані півколом. Обігрівались вони печами, мали вікна овальної форми. Особливо використовувалися кам'яні та крем'яні мотиги, серпи з кісток з крем'яними вкладками, зернотерки, ліплений глиняний посуд.

На території Гребінок (ЗО км. від Василькова), археологи дослідили поселення, в якому жили наші предки - східні слов'яни.
Житла будували з глини та дерева, поклонялися багатьом богам, про що свідчать залишки капищ.

Починаючи з 966 р., після смерті князя Святослава, Київська Русь вперше зазнала того, що згодом розвинеться в хронічну виснажливу політичну недугу, чвари між членами династії Рюриковичів за верховну владу в країні.

Після тривалих міжусобиць в князівському роді Київський престол зайняв Володимир Святославович (978-1015). 
Князю дісталася тяжка спадщина, країна була розорена постійними війнами, посилювалася загроза з боку кочівників - печенігів, що стояли за р. Стугною, фактично під стінами Києва. До того ж і варязька дружина (використана князем у боротьбі з Ярополком) намагалася диктувати князеві свої умови.

 
З великими зусиллями князю вдалося приборкати їх, надавши їм землі і частково спровадивши їх до Візантії.
Одним із головних завдань, що поставали перед князем на початку його перебування на Київському Князівському столі, було утримання понад двадцяти різних племен і нарідностей, як слов'янських так і не слов'янських, під владою Києва, тобто йоиу потрібно було об'єднати Русь. 
Протягом 981-984 рр. Володимир приборкав повсталих в'ятичів, радимичів, хорватів, дулібів, встановив для них данину -„відрала", приєднав міста Червеньської Русі Червень, Бузьк, Белз, Перемишль, Полоцьк, що 9 належали ляхам.
Також приєднав землі ятвягів, які жили між Німаном та Західним Бугом.

 
З 985 р. воював з надволзькими болгарами. Поступово примножуючи свої здобутки, Володимир створив найбільшу в Європі державу, що простягалася від Балтики до Чорного і Азовського морів, від Волги до Карпат.
Зміцнивши міжнародне становище своєї держави князь розпочав упорядкування її внутрішнього життя.

 Володимир вирішив провести ряд реформ:

- адміністративну: ліквідував племені княжіння, поділив усю країну на вісім округів, округи на волості, на чолі яких поставив довірених осіб, або своїх синів;

- військову: замінив племінну організацію війська на феодальну - службу за право володіти сімейною власністю;

- оборонна: провів широке будівництво фортець - укріплень навколо Києва, які стали опорними пунктами в боротьбі з печенігами;

- судову: прагнув розмежувати єпископський та градський суди;

- вів широке градобудівництво: заснував нові міста, такі як Володимир на Волині, Василів на Київщині;

- релігійну: спочатку Володимир прагнув упорядкувати систему язичницьких вірувань у своїй державі. З цією метою він створив язичницький пантеон із шести головних богів, але переконавшись у неможливості таким чином об'єднати державу і запровадити єдиний культ, він ознайомився з іншими релігіями і вирішив прийняти християнство за Візантійським обрядом.

Наслідком християнізації Русі було зміцнення Київської Держави, її міжнародного авторитету, подальший розвиток культури. Разом з тим посилилася влада феодалів над трудящими масами. За часи правління Володимира Святославовича Київська Держава достигла  кульмінаційного пункту в своєму розвитку, стала однією з наймогутніших європейських держав, яка істотно впливала на міжнародні відносини.

На протязі Х-ХТ ст. в Київській Русі спостерігалося зростання продуктивних сил, подальше вдосконалення знарядь праці, запровадження нових, прогресивніших методів обробки землі, що сприяло підвищенню врожайності та розширенню посівних площ.
Поряд із землеробством і скотарством розвивалися ремесла, з'являлися нові міста, пожвавлювалася торгівля. Це зумовило значні соціально-політичні зміни у східних словлян. З розкладом родових відносин формувалося класове, феодальне суспільство.
Віче, на якому вирішувалося життєво важливі питання племені, втрачали своє значення. Зростала роль представників знаті - князя, дружинників, старійшин.
Розширювалася влада князівської адміністрації - намісників, воєвод, тисяцьких, її унів та інших. З цих верств поступово народжувався клас великих землевласників - бояр. Отримуючи земельні наділи від князя за службу вони перетворювали їх на свою вотчину.

Переважну частину населення складали особисто вільні селяни - смерди, вони сплачували данину лише князеві й виконували різні роботи. В той час у вотчинах почали з'являтися різні категорії залежних селян - рядовці, закупи, та інші, які з тих чи інших причин мусили іти у найми. Працювали тут і холопи, що власне були на становищі рабів.

Таким чином формувалася соціальна структура майбутньої державності. На Русі поширювалася передова візантійська культура, зокрема писемність, хоч і до цього там розвивалася власна писемність, архітектура, мистецтво.